Словник Української Мови
Буква
Легкий колісний екіпаж для перевезення пасажирів, зазвичай відкритий або з відкидним верхом, що запрягається однією або парою коней.
Назва старовинного військового знаряддя для облоги фортець, що являло собою великий рухомий навіс для захисту воїнів під час підступу до стін.
Приклад 1:
Б р и к а — вантажний віз; бричка. Б р і н ь к н у т и — дзенькнути («куля брінькнула та й убила маму»).
— Зеров Микола, “Камена”
Приклад 2:
Бричка стоїть надворi, а коло неї валяються шори. Ах ти, скотина, бидло!
— Самчук Улас, “Марія”
Приклад 3:
Як тiльки бричка вкотилась на широкий зелений двiр — закувала зозуля. Тодi я раптом почув велику тишу. — Невідомий автор