бричка [brɪt͡ʃkɑ] Іменник Буква:Б ЗначенняПравопис Значення (Техніка) – Легкий колісний екіпаж для перевезення пасажирів, зазвичай відкритий або з відкидним верхом, що запрягається однією або парою коней. (Історія) – Назва старовинного військового знаряддя для облоги фортець, що являло собою великий рухомий навіс для захисту воїнів під час підступу до стін. Правопис та відмінювання Граматичні форми: н. бричка, р. брички, д. бричці, з. бричку, о. бричкою, м. бричці, к. бричко ←брич бришкання→