бричка

[brɪt͡ʃkɑ] Іменник

Буква:Б

Значення

  1. (Техніка) –

    Легкий колісний екіпаж для перевезення пасажирів, зазвичай відкритий або з відкидним верхом, що запрягається однією або парою коней.

  2. (Історія) –

    Назва старовинного військового знаряддя для облоги фортець, що являло собою великий рухомий навіс для захисту воїнів під час підступу до стін.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. бричка, р. брички, д. бричці, з. бричку, о. бричкою, м. бричці, к. бричко

Більше записів