Словник Української Мови
Буква
1. Властивість або стан брутального; груба, нестримана сила, жорстокість, відверта агресивність у поведінці, вчинках або ставленні.
2. У мистецтві та архітектурі — навмисна демонстрація сирих, необроблених матеріалів (наприклад, бетону, цегли), що створює враження масивності, суворості та відвертості форми.
3. Перен. Різка, позбавлена будь-якої делікатності, іноді навіть образлива прямолінійність у висловлюваннях або манерах.
Приклад 1:
Численні картини великих бойовиськ і малих сутичок у нього не тільки дають оптичний ефект скрупульозної панорами, а є спонтанним вибухом самої матерії оповіді, концентруючи в собі патетику руху великих людських мас і мінливість долі окремої постаті, брутальність сукупної сили войовництва і щемливу цнотливість її смакування в автора, гострий драматизм і парадоксальний гумор. Водночас баталія у Вінграновського — схрещення силових ліній історії, вузловий момент її динаміки, і він до самозабуття переймається її трагічною красою, хоч за всім десь невидимо стоїть людська гіркота як останній осад історії, а може, — як єдине, що від неї залишається.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”