бровко

1. Власна назва, що походить від слова “брова” та використовується як прізвисько, прізвище або кличка тварини (найчастіше собаки), утворене за характерною ознакою — наявністю густих, помітних брів.

2. Рідкісне прізвище українського походження, етимологічно пов’язане зі словом “брова”.

3. У місцевій народній традиції може вживатися як зменшувально-пестлива форма для позначення людини з яскраво вираженими, густими бровами.

Приклади вживання

Приклад 1:
Пройшовши відсіль гонів з двоє, Побравшись за руки обоє, Побачили, що ось лежав У бур’яні бровко муругий, Три голови мав пес сей мурий, Він на Енея загарчав. Загавкав грізно в три язики.
— Самчук Улас, “Марія”

Частина мови: іменник (однина) |