бродяга

1. Людина, яка постійно переходить з місця на місце, не має постійного житла або роботи, живе злиденно; волоцюга.

2. Заст. Той, хто займається бродяжництвом як злочином, тобто пересувається та живе за рахунок жебрацтва, дрібних крадіжок, ухиляючись від суспільно-корисної праці (у кримінальному праві).

3. Перен. Про людину, яка часто змінює місце проживання, роботи або захоплення; невсипуща, непостійна натура.

Приклади вживання слова:

бродяга

Приклад 1:
/ Британской музы небылицы / Тревожат сон отроковицы, / И стал теперь ее кумир / Или задумчивый Вампир, / Или Мельмот, бродяга мрачный, / Иль Вечный жид, или Корсар, / Или таинственный Сбогар. / Лорд Байрон прихотью удачной / Облек в унылый романтизм / И безнадежный эгоизм» (3, ХІІ). — Невідомий автор