Значення
- (Лінгвістика) –
Розмовне позначення жінки або дівчини, яка схильна до брехні, говорить неправду; брехунка.
- (Лінгвістика) –
У лінгвістиці та фольклористиці — жартівлива або іронічна назва казки, вигаданої історії, анекдоту або мовного твору, в якому йдеться про щось явно неправдоподібне, фантастичне.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. брехачка, р. брехачки, д. брехачці, з. брехачку, о. брехачкою, м. брехачці, к. брехачко