браківник

1. Особа, яка займається бракуванням (відбраковуванням) чогось, зокрема фахівець, що визначає шлюбність (непридатність) продукції або матеріалів.

2. Робітник, який займається відбором та сортуванням товарів, сільськогосподарської продукції тощо за якістю, відокремлюючи непридатні екземпляри.

3. (Заст.) Той, хто ухиляється від шлюбу, перебуває у холостяцькому стані; також той, хто має хист до критики, схильний все осуджувати (від діалектного “бракувати” у значенні “осуджувати”).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |