бойкот

1. Організована колективна відмова підтримувати зв’язки, купувати товари, використовувати послуги або брати участь у чомусь з метою висловити протест, здійснити тиск або домогтися певних змін.

2. Форма громадського чи політичного протесту, що полягає в умисному ігноруванні подій, установ, осіб або товарів.

3. (Істор.) Акція, названа на честь Чарлза Бойкота, управителя маєтку в Ірландії, який першим зазнав такого методу суспільного тиску наприкінці XIX століття.

Приклади вживання

Приклад 1:
Та вшехполяки проголосили й зорґанізували й дуже консеквентно перевели бойкот театру. А втім, це явище не було нове. — Невідомий автор

Частина мови: іменник (однина) |