Словник Української Мови
Буква
1. Власна назва пагорба в Україні, зокрема найвищої точки Кременецьких гір (гора Бовда, 397 м) на Тернопільщині, що має форму купола.
2. Заст. та діал. Великий дзвін, дзвонова гиря (болван) для дзвону, било; те, чим бовкають, ударяють щоб видати звук.
3. Перен., розм. Про повільну, мляву, незграбну або неосвічену людину; те саме, що ледар, ледащо, недотепа.
Приклад 1:
Ракети бомбардують собор і, коли молодь стомлюється від свого завзяття, бадьорости й веселощів, коли остання ракета вогневим ґейзером розбризкається серед високих хрестів собору, на дзвіницю вилазить вкрай роздратований мніх і починає розгойдувати важке бовкало найбільшого дзвону. І перший удар дзвону звучить, як вибух гармати, він вібрує й гуде віковим стогоном.
— Тютюнник Григорій, “Вир”