боротьба

1. Активна дія, спрямована на подолання когось або чогось, на досягнення мети, часто пов’язана з фізичним чи ідейним супротивом; протистояння, сутичка.

2. Організована суспільна чи політична діяльність, спрямована на досягнення певних цілей (наприклад, соціальних, національних, економічних).

3. У спорті — змагання, поєдинок за перемогу за певними правилами (наприклад, боротьба класична, боротьба вільна).

4. Напружена праця, зусилля, спрямовані на подолання труднощів, перешкод або несприятливих обставин.

5. У біології та екології — сукупність конкурентних взаємин між організмами або видами за ресурси, існування тощо (наприклад, боротьба за існування).

Приклади вживання

Приклад 1:
Якось, розмірковуючи над своїми кумирами в літературі й історії (декабристи, народники — «що далі образи, тим вони дорожчі, — їхня боротьба за кращі ідеали людства видається особливо героїчною»), вона назвала свої відчуття «станом, конденсованим літературними відчуттями» (1935; 2: 98). В одному з останніх зошитів, уже тяжко хвора, позбавлена можливостей займатися улюбленою роботою, відірвана від дочки, що жила й працювала в Києві, намагається осмислити для себе, в чому внутрішня потреба, сенс такого типу щоденника — самоутвердження, сприймання світу через прочитане й продумане, усвідомлення значення внутрішніх духовних «подій» в умовах переважання їх над подіями зовнішнього життя, коло яких — через вік, через хворобу — катастрофічно звузилося. — Невідомий автор

Частина мови: іменник (однина) |