бормотіння

[bormotinnjɑ] Іменник

Буква:Б

Значення

  1. (Лінгвістика) –

    Дія за значенням дієслова “бормотіти” — невиразне, неголосне, часто незадоволене промовляння чогось крізь зуби або під ніс.

  2. (Лінгвістика) –

    Звуки, що виникають під час такої дії; невиразна, глуха мова, яку важко розібрати.

  3. (Література) –

    Переносно: тихе, одноманітне дзюрчання, журчання (води, струмка).

  4. (Лінгвістика) –

    Розм. про невиразну, незрозумілу або нудну розмову, мовлення.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. бормотіння, р. бормотіння, д. бормотінню, з. бормотіння, о. бормотінням, м. бормотінні, к. бормотіння

Більше записів