богомил

Значення

1. (Релігія) –

   Послідовник релігійно-соціальної течії богомильства, що виникла в X столітті в Болгарії та поширилася на Балканах і в Київській Русі, яка вважала матеріальний світ твором сатани і проповідувала аскетизм, відмову від церковної ієрархії та офіційних обрядів.

2. (Історія) –

   У переносному значенні — людина, яка заперечує загальноприйняті норми, авторитети або церковні догми; вільнодумець, єретик (зазвичай із відтінком історичної або книжності).

Правопис та відмінювання