богатир

[boɦɑtɪr] Іменник

Буква:Б

Значення

  1. (Література) –

    Герой давньоруських билин та українських народних дум, могутній воїн, що відзначається надзвичайною фізичною силою, мужністю та доблестю, захисник рідної землі від ворогів і чудовиськ.

  2. (Лінгвістика) –

    Переносно: людина міцної статури, великої фізичної сили; силач, велетень.

  3. (Зоологія) –

    У зоології: народна назва великого жука-вусача з родини вусачів (Cerambyx cerdo).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. богатир, р. богатиря, д. богатиреві, з. богатиря, о. богатирем, м. богатиреві, к. богатирю

Більше записів