Значення
- (Релігія) –
У християнській теології (переважно в православ’ї та католицизмі) — перша іпостась (особа) Святої Трійці, Творець неба і землі, що народжує Сина і посилає Святого Духа; Бог Отець.
- (Релігія) –
У міфології та релігієзнавстві — верховне божество чоловічої статі, яке розглядається як батько інших богів або як прабатько людського роду (наприклад, Зевс у давньогрецькій міфології).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. бог-отець, р. бога-отця, д. богові-отцеві, з. бога-отця, о. богом-отцем, м. богові-отцеві, к. богу-отцю