богобудівник

1. (у релігійному контексті) Той, хто за переконаннями віруючих, будує храми, каплиці або інші споруди для богослужіння, часто розглядається як виконавець Божої волі або як людина, чия діяльність спрямована на зміцнення віри та релігійної спільноти.

2. (у переносному, високому стилі) Той, хто своєю духовною, творчою або громадською діяльністю сприяє утвердженню високих моральних ідеалів, доброчинності або віри в добро; духовний наставник, моральний авторитет.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |