Древослів

Словник Української Мови

бобівник

[bobiʋnɪk] Іменник

Буква:Б

Значення

  1. (Ботаніка) –

    Рід рослин родини бобових, що включає невисокі дерева або кущі з трійчастими листками та жовтими квітками, зібраними в китиці; лабурнум, золотий дощ (Laburnum).

  2. (Ботаніка) –

    Застаріла назва для ділянки землі, засіяної бобами або місця, де ростуть боби.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. бобівник, р. бобівника, д. бобівникові, з. бобівник, о. бобівником, м. бобівникові, к. бобівнику

Більше записів