бобчук

[bobt͡ʃuk] Іменник

Буква:Б

Значення

  1. (Лінгвістика) –

    Прізвище українського походження, що походить від назви професії «бобчар» (майстер, що виготовляв боби — дерев’яні посудини) або від слова «біб» (квасоля).

  2. (Лінгвістика) –

    Рідкісне прізвисько або назва, що може вказувати на людину, пов’язану з вирощуванням або торгівлею бобами (квасолею).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. бобчук, р. бобчука, д. бобчукові, з. бобчук, о. бобчуком, м. бобчукові, к. бобчуку

Більше записів