Древослів

Словник Української Мови

блювачка

[bljuʋɑt͡ʃkɑ] Іменник

Буква:Б

Значення

  1. (Медицина) –

    Рідкі маси, що викидаються зі шлунка через рот під час блювання; рвота.

  2. (Медицина) –

    (у лікарській практиці) Рідина, що застосовується для викликання блювання; емуетик.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. блювачка, р. блювачки, д. блювачці, з. блювачку, о. блювачкою, м. блювачці, к. блювачко

Більше записів