1. У лінгвістиці — термін, що позначає мовне явище, коли слово або вираз вживається в розмитому, неточному значенні, часто через надмірне узагальнення або втрату конкретного смислового відтінку.
2. У мистецтві та дизайні — технічний прийом або ефект розмиття, нечіткості контурів зображення, що використовується для створення відчуття глибини, руху або для акцентування уваги на певному об’єкті.
3. У фотографії та кінематографії — техніка або результат зменшення різкості частини кадру, зазвичай заднього плану або периферійних ділянок, для візуального відокремлення головного об’єкта зйомки.