Значення
- (Техніка) –
Властивість або якість системи, організації чи підходу, що полягає в орієнтації на використання блоків (структурних, інформаційних, технологічних) як основних, незалежних одиниць для побудови, управління або аналізу.
- (Інформаційні технології) –
У програмуванні та інформаційних технологіях — принцип побудови програмного забезпечення, архітектури або інтерфейсу, за якого основою є чітко окреслені, модульні блоки (компоненти), що можуть взаємодіяти між собою для створення складних систем.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. блокзорієнтованість, р. блокзорієнтованості, д. блокзорієнтованості, з. блокзорієнтованість, о. блокзорієнтованістю, м. блокзорієнтованості, к. блокзорієнтованосте