1. Властивість або якість системи, організації чи підходу, що полягає в орієнтації на використання блоків (структурних, інформаційних, технологічних) як основних, незалежних одиниць для побудови, управління або аналізу.
2. У програмуванні та інформаційних технологіях — принцип побудови програмного забезпечення, архітектури або інтерфейсу, за якого основою є чітко окреслені, модульні блоки (компоненти), що можуть взаємодіяти між собою для створення складних систем.