1. Властивість або стан, що характеризується об’єднанням у блоки, групи, коаліції; наявність блоків, їхня структура та взаємодія.
2. У політиці та суспільствознавстві — організаційна структура, за якої політичні сили, держави чи інші суб’єкти об’єднуються у постійні або тимчасові союзи (блоки) для досягнення спільних цілей; система, заснована на такому поділі.
3. У військовій справі — принцип організації військ або техніки, що передбачає їхнє компонування з окремих уніфікованих блоків (модулів).
4. У архітектурі та будівництві — характеристика забудови, що складається з окремих комплексів (блоків), або принцип компоновки будівлі з типових секцій.