блокфлейта

1. Духовий дерев’яний музичний інструмент з прямим корпусом, який має свистковий пристрій (лабіум) та вісім ігрових отворів (сім зверху та один знизу), що належить до групи рекордерів.

2. Поперечна флейта, що використовується в аматорській та навчальній практиці, а також у виконанні музики епохи Відродження та бароко.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |