бліо

1. (у давньогрецькій міфології) одна з трьох харит (грацій), що уособлювала пишність, розкіш та цвітіння; часто зображувалася як юна жінка в повному цвіті краси.

2. (переносно, книжн., заст.) уживається як символ або втілення пишноти, цвітучої краси, молодості.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |