1. Дія за значенням дієслова “блаженствувати”; перебування у стані блаженства, повного щастя, насолоди або духовного спокою.
2. У релігійному контексті — стан вічного, досконалого щастя праведників у раю; блаження.
блаженствування
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |