Словник Української Мови
Буква
1. Вище щастя, повна душевна радість, насолода, відчуття внутрішнього спокою та досконалого задоволення.
2. У релігійному контексті — стан вічного, досконалого щастя праведників у потойбічному житті, райське благо.
3. Застаріле значення: щаслива доля, добробут, благополуччя.
Приклад 1:
У поетичному зошиті Стуса періоду перебування у слідчому ізоляторі один з перших віршів, датований 23 січня 1972 (арештовано його було 12 січня), починається так: Аж ось воно, блаженство самоти й розкоші спокою — на всю планету. І стільки сили додалось поету, і стільки дум, і стільки висоти!
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Буій знает, что блаженство всякому нужно есть, а мудрый видит, гдѣ оно. Вот Пифагорскій догмат, за котораго хвостик он ухва 50 тился: Optimam id est cognatam vitae rationem elige.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 3:
БЕСІДА 2-га, НАЗВАНА OBSERVATORIUM SPECULA1, ПО-ЄВРЕЙСЬКИ СІОН Що таке істинне блаженство? На чому воно твердо стоїть?
— Тютюнник Григорій, “Вир”