Древослів

Словник Української Мови

благовіститель

[blɑɦoʋistɪtɛlʲ] Іменник

Буква:Б

Значення

  1. (Релігія) –

    Той, хто поширює благу вістку, добрі звістки; проповідник християнського вчення, Євангелія.

  2. (Релігія) –

    У християнстві: одна з епітетних назв апостолів, зокрема чотирьох євангелістів (Матвія, Марка, Луки та Івана), які принесли світу Благу Вістку (Євангеліє).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. благовіститель, р. благовістителя, д. благовістителеві, з. благовістителя, о. благовістителем, м. благовістителеві, к. благовістителю

Більше записів