Древослів

Словник Української Мови

благочинність

[blɑɦot͡ʃɪnnistʲ] Іменник

Буква:Б

Значення

  1. (Релігія) –

    У православній церкві — посада духовної особи, яка здійснює нагляд за парафіями та духовенством у певному окрузі (благочинні).

  2. (Релігія) –

    Адміністративно-територіальна одиниця в православній церкві, що об’єднує кілька парафій під керівництвом благочинного.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. благочинність, р. благочинності, д. благочинності, з. благочинність, о. благочинністю, м. благочинності, к. благочинносте

Більше записів