1. (у християнстві) епітет, що надається святим правителям (князям, царям), які особливо послужили поширенню чи зміцненню християнської віри та були канонізовані церквою; частина офіційного титулу таких святих (наприклад, благовірний князь Володимир, благовірний цар Давид).
2. (заст., ірон.) вірний, відданий чоловік; коханий, наречений або чоловік (часто вживається як звертання).