Словник Української Мови
Буква
1. Те, що сприяє життю, добробуту; добро, користь, щастя.
2. Матеріальне добро, цінність, майно (часто у множині).
3. У філософії та релігії: вище добро, моральна або духовна цінність, яка є метою прагнень.
4. У економіці: продукт праці, предмет або послуга, що задовольняє певну людську потребу і призначені для обміну чи споживання.
Приклад 1:
Те ж саме стосується ролі й місця Л. Фінберга у видавничій діяльності на благо української культури або Є. Захарова — у правозахисті. Історія українського шістдесятництва буде істотно неповною, якщо виключити з неї ім’я і діяльність мого друга й соратника Романа Корогодського, якого в часи репресій не брали на роботу через сумнозвісну п’яту графу, а з роботи виганяли, як «українського буржуазного націоналіста».
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
– Благо єсть, – каже писар, – утру сущу повелю уся устроїти, яко же обичай при такому казусi буваєть, i усе будеть благолiпно; а у Чернiгов вже не пiдемо? – Та нi, пане писарю, не пiдемо.
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”
Приклад 3:
Мирское мнѣніе не есть то в сердцѣ мужа чистая вода, но благо — κοινόν, coeniim — свиніям и бѣсам водвореніе. Кто им на сердцѣ толь глубоко напечатлѣл сей крывой путь к щастію?
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”