1. Той, хто благає, смиренно просить, молить про щось; прохач.
2. Заст. Той, хто подає прошення, скаргу до суду чи іншої установи; позивач.
благач
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |
Древослів
Словник Української Мови