бізун

1. (історичне) Батіг, канчук, довгий мотузковий чи ремінний хлист, що використовувався для покарання або для погону коней.

2. (переносне значення, застаріле) Суворе покарання, кара; те, що спонукає до дії, служить засобом примусу.

3. (діалектне, західні регіони) Назва рослини з родини лілійних, звичайно підсніжника (Galanthus), а також інших ранньовесняних цибулинних квітів, наприклад, проліски (Scilla) або білоцвіту (Leucojum).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |