бійниця

[bijnɪt͡sjɑ] Іменник

Буква:Б

Значення

  1. (Історія) –

    Вікно, отвір або щілина у стіні фортеці, замку, оборонної споруди, призначені для ведення вогню з ручної зброї чи артилерії.

  2. (Військова справа) –

    Військове укріплення, що складається з окопів із захищеними місцями для стрільців, часто з’єднаних ходами сполучення.

  3. (Література) –

    (переносне значення) Активна учасниця боротьби, сутички, змагання (зазвичай жінка).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. бійниця, р. бійниці, д. бійниці, з. бійницю, о. бійницею, м. бійниці, к. бійнице

Синоніми & Антоніми

Більше записів