Словник Української Мови
Буква
1. Вікно, отвір або щілина у стіні фортеці, замку, оборонної споруди, призначені для ведення вогню з ручної зброї чи артилерії.
2. Військове укріплення, що складається з окопів із захищеними місцями для стрільців, часто з’єднаних ходами сполучення.
3. (переносне значення) Активна учасниця боротьби, сутички, змагання (зазвичай жінка).
Приклад 1:
Тут же побіч і низенькі двері вхідні; над ними висить мальована напрочуд картина… В третій, вигнутій луком, надвірній, стіні прорізане вікно, вузьке-вузьке та глибоке, майже не вікно, а бійниця; і в ясний сонячний день через ту розщілину мало до дівочого покою світу сягає, а тепер воно якось лиховісно чорніє. Проти вікна, в гострім кутку, навпаки, лагідно й ясно: багато наставлено там богів і в рамах, і в ризах коштовних, і київського, і польського письма, а перед ними на довгім шнурку, оздобленім паперовими квітами, висить лампадка.
— Невідомий автор
Приклад 2:
У нас називається башта, бійниця ( propugnaculum), або терем, як видно із малоросійської пісні: Понад морем глибоким Стоїть терем високий Такий був стовп давній , що називався φάμχ при гирлі ріки Нілу, над морем. Голова його дихала полум’ям, яке вночі було видно з далекої відстані, що вказувало шлях мореплавцям до гавані.
— Тютюнник Григорій, “Вир”