Словник Української Мови
Буква
1. Природна або штучна в’язка, смолиста речовина, що складається переважно з вуглеводнів та їх похідних, нерозчинна у воді, але розчинна в органічних розчинниках; застосовується в будівництві (для виробництва асфальту, гідроізоляції), виготовленні лаків тощо.
2. У геології — загальна назва природних вуглеводневих сполук, до яких належать нафта, асфальт, озокерит, природний газ та інші.
Приклад 1:
Взяти приступом ці мури, товщина яких в окремих місцях сягала 12 м, було неможливо, проте їх можна було спалити, адже вавилонські будівельники використали як скріплюючий матеріал при їх спорудженні бітум та асфальт. Щоб цього не трапилося, цар звелів побудувати складну гідротехнічну систему, за допомогою якої можна було швидко затопити всю низину довкола міста. — Невідомий автор