1. У музиці: одночасне використання двох різних тональностей у музичному творі або його фрагменті; двотональність.
2. У літературознавстві та мистецтві: художній прийом, заснований на паралельному або контрастному поєднанні двох різних емоційних, стильових або образних пластів, що створює ефект внутрішньої динаміки та багатогранності твору.