Значення
- (Мистецтво) –
У музиці: одночасне використання двох різних тональностей у музичному творі або його фрагменті; двотональність.
- (Література) –
У літературознавстві та мистецтві: художній прийом, заснований на паралельному або контрастному поєднанні двох різних емоційних, стильових або образних пластів, що створює ефект внутрішньої динаміки та багатогранності твору.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. бітональність, р. бітональності, д. бітональності, з. бітональність, о. бітональністю, м. бітональності, к. бітональносте