1. Метод біологічного контролю, при якому для визначення якості, безпеки або ступеня забруднення середовища (води, ґрунту, повітря, харчових продуктів тощо) використовуються живі організми (бактерії, водорості, дріжджі, ракоподібні, риби) або їхні окремі клітини, тканини чи ферменти.
2. Конкретна процедура, тест-система або набір реактивів для проведення такого біологічного тестування, часто стандартизована.
3. (У менш строгому вжитку) Будь-яке біологічне дослідження чи експеримент на живих об’єктах з метою перевірки гіпотези, дії речовини тощо.