1. У математиці, зокрема в лінійній алгебрі та функціональному аналізі — властивість двох систем векторів (або функцій), коли кожен вектор однієї системи ортогональний (перпендикулярний) до всіх векторів іншої системи, за винятком одного, з яким він утворює одиничний скалярний добуток. Це поняття є узагальненням ортогональності для базисів у просторах без евклідової структури.
2. У теорії сигналів та обробці зображень — властивість пари базисів (наприклад, вейвлетів), де один базис використовується для розкладання сигналу, а інший, пов’язаний з ним (двоїстий або спряжений), — для його відновлення, забезпечуючи стійкість та ефективність обчислень.