1. Напрям у сучасній архітектурі, що наслідує форми, структури та принципи організації живої природи (біоніки) для створення естетичних, ергономічних та екологічно стійких будівель і споруд.
2. Концепція проектування архітектурних об’єктів, яка передбачає органічне інтегрування будівель у природне середовище, мінімальне втручання в ландшафт та використання біологічно розкладних або відновлюваних матеріалів.
3. (У ширшому сенсі) Мистецтво та наука створення архітектурних форм, що імітують біологічні процеси, рослинні чи тваринні організми, часто з використанням складних криволінійних поверхонь і каркасних структур.