1. У будівельній механіці та теорії пружності — міра інтенсивності просторового кручення тонкостінного стержня, що характеризує депланацію (викривлення) поперечного перерізу під дією зовнішніх навантажень; внутрішній силовий фактор, який виникає при обмеженому крученні.
2. У математиці та теоретичній механіці — величина, що є узагальненням поняття моменту сили, добуток двох моментів або момент від моменту, що використовується в теорії вигину-кручення тонкостінних конструкцій.