білиця

[bilɪt͡sjɑ] Іменник

Буква:Б

Значення

  1. (Релігія) –

    Жінка, яка в православ’ї та греко-католицизмі готується до постригу в черниці, проживаючи при монастирі та дотримуючись певних правил, але ще не давши чернечих обітниць.

  2. (Мистецтво) –

    Рідка біла фарба на основі вапна, крейди або білил, що застосовується в малярстві для фарбування стін, стель тощо; побілка.

  3. (Зоологія) –

    Назва кількох видів риб родини коропових зі сріблястим (білуватим) забарвленням черева, зокрема представників родів *Alburnus* (верховодка звичайна) та *Chondrostoma* (підуст).

  4. (Зоологія) –

    Біла або дуже світла грива у коня; також кінь з такою гривою.

  5. (Література) –

    У народній творчості: ласкаве або поетичне звертання до жінки, дівчини (часто в родинному колі), що підкреслює її чистоту, світлість.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. білиця, р. білиці, д. білиці, з. білицю, о. білицею, м. білиці, к. білице

Більше записів