більшовик

1. Член або прихильник більшовицької партії (РСДРП(б), пізніше РКП(б), ВКП(б)), що виникла в 1903 році в результаті розколу Російської соціал-демократичної робітничої партії на фракції більшовиків (більшість) і меншовиків (меншість); представник радиянської комуністичної ідеології та політичного режиму.

2. У розмовному вживанні — людина з радикальними, догматичними комуністичними поглядами, прибічник авторитарних методів керування.

3. Історично — учасник або прихильник більшовицького руху в Україні, особливо в період Української революції та становлення радянської влади.

Приклади вживання

Приклад 1:
«Молод, більшовик» і досі захоплений нею. Загалом — досить легковажний, «кручений панич». — Невідомий автор

Частина мови: іменник (однина) |