білофін

1. Історичний термін, який у період Громадянської війни в Росії (1917–1923) та у радянській пропаганді на початку Радянсько-фінської війни (1939–1940) застосовувався щодо фінів, які воювали на боці Білого руху або проти радянської влади, на противагу “червоним фінам” (прихильникам радянського уряду).

2. У ширшому сенсі — представник фінських націоналістичних сил, які після проголошення незалежності Фінляндії в 1918 році брали участь у громадянській війні на боці “білих” (консервативного уряду) проти “червоних” (фінських соціал-демократів).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |