білочка

1. Зменшувально-пестлива форма від іменника «білка» — невеликий гризун родини вивіркових (Sciuridae), що мешкає переважно в лісах, має пухнастий хвіст та характерний рудий (рідше сірий чи чорний) забарвлення хутра.

2. Розмовна назва алкогольного психозу (делірію), що виникає внаслідок різкого припинення вживання алкоголю після тривалого запою, супроводжується галюцинаціями, часто зоровими (хворому здається, що він бачить дрібних тварин, комах тощо).

3. Переносно — про жваву, рухливу, енергійну дівчину або жінку.

Приклади вживання

Приклад 1:
Зметнеться вгору білочка біжйнка. Сипнеться снігом, як вишневий сад.
— Костенко Ліна, “Над берегами вічної ріки”

Частина мови: іменник (однина) |