1. Органічна сполука, що складається з двох бензольних кілець, з’єднаних між собою одинарним зв’язком; застосовується як теплоносій, проміжний продукт у синтезі барвників, полімерів та інших речовин.
2. (у множині, “біфеніли”) Група хімічних сполук, похідних біфенілу, зокрема поліхлоровані біфеніли (ПХБ) — токсичні стійкі органічні забруднювачі, використання яких нині обмежено.