бідняцтво

1. Сукупність бідних людей, бідноти; стан бідності, злиднів.

2. Іст. У СРСР — соціальна верства селянства, що не мала засобів виробництва або мала їх дуже мало і жила переважно за рахунок продажу власної робочої сили.