беззаперечний
[bɛzzɑpɛrɛt͡ʃnɪj] Прикметник
Буква:Б
Значення
- (Лінгвістика) –
Такий, що не викликає сумнівів або заперечень; безсумнівний, очевидний, безспірний.
- (Філософія) –
(У логіці та філософії) Такий, що не потребує доказів; аксіоматичний, самоочевидний.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. беззаперечний, р. беззаперечного, д. беззаперечному, з. беззаперечного, о. беззаперечним, м. беззаперечнім