Значення
- (Юриспруденція) –
Стан суспільства, держави або окремої сфери життя, за якого відсутня дія законів, порушуються або не виконуються існуючі закони; безправ’я, свавілля.
- (Юриспруденція) –
Протиправна, злочинна дія, що грубо порушує закони; беззаконний вчинок.
- (Соціологія) –
Відсутність моральних, релігійних або інших загальноприйнятих норм, розбещеність.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. беззаконня, р. беззаконня, д. беззаконню, з. беззаконня, о. беззаконням, м. беззаконні, к. беззаконня