без'язикий
[bɛz'jɑzɪkɪj] Прикметник
Буква:Б
Значення
- (Медицина) –
Позбавлений язика (органу в ротовій порожнині), нездатний говорити через відсутність цього органу; також переносно: позбавлений можливості висловлюватися, мовчазний, німий.
- (Лінгвістика) –
У лінгвістиці та літературознавстві: такий, що не має рідної мови або позбавлений можливості нею користуватися; що стосується людини або спільноти, яка втратила або не має власної мовної ідентичності.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. без'язикий, р. без'язикого, д. без'язикому, з. без'язикого, о. без'язиким, м. без'язикім