безвиїзний
[bɛzʋɪjiznɪj] Прикметник
Буква:Б
Значення
- (Юриспруденція) –
Такий, що не передбачає виїзду за межі певної території або не має права на виїзд; заборонений для виїзду.
- (Техніка) –
(У складних термінологічних назвах) Такий, що функціонує, здійснюється або діє без виїзду з певного місця, зазвичай місця проживання або роботи (напр., безвиїзний догляд, безвиїзне навчання).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. безвиїзний, р. безвиїзного, д. безвиїзному, з. безвиїзного, о. безвиїзним, м. безвиїзнім