безвідлучний
[bɛzʋidlut͡ʃnɪj] Прикметник
Буква:Б
Значення
- (Лінгвістика) –
Який постійно перебуває при комусь або чомусь, не відлучається від певного місця, об’єкта чи особи; невідступний, постійний.
- (Юриспруденція) –
(У спеціальних термінологічних словосполученнях) Який завжди знаходиться на своєму робочому місці або при визначеному об’єкті для негайного виконання службових обов’язків (наприклад, безвідлучний черговий, безвідлучна охорона).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. безвідлучний, р. безвідлучного, д. безвідлучному, з. безвідлучного, о. безвідлучним, м. безвідлучнім