безвічність

1. Власна назва, що позначає міфологічну, філософську або релігійну категорію нескінченого, позачасового існування, вічність як абсолют; стан або якість того, що не має початку й кінця в часі.

2. У переносному значенні — надзвичайно тривалий, здається нескінченним, проміжок часу; довговічність чогось.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |