Значення
- (Філософія) –
Власна назва, що позначає міфологічну, філософську або релігійну категорію нескінченого, позачасового існування, вічність як абсолют; стан або якість того, що не має початку й кінця в часі.
- (Лінгвістика) –
У переносному значенні — надзвичайно тривалий, здається нескінченним, проміжок часу; довговічність чогось.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. безвічність, р. безвічності, д. безвічності, з. безвічність, о. безвічністю, м. безвічності, к. безвічносте