1. Який не має верху, верхньої частини або покриття; зруйнований, відкритий зверху.
2. У переносному значенні: той, що не має керівництва, влади або духовної опори; позбавлений лідера, наставника.
безверхий
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
І виростуть; і без сокири Аж зареве та загуде, Козак безверхий упаде, Розтрощить трон, порве порфіру, Роздавить вашого кумира, Людськії шашелі. Няньки, Дядьки отечества чужого! — Невідомий автор
Частина мови: прикметник () |